Міжпредметні
зв'язки на уроках німецької мови
Зміст
Вступ
Розділ I. Міжпредметні зв’язки як педагогічна проблема
Розділ II. Сутність міжпредметних зв'язків
2.1. Функції використання суміжних предметів на уроках
іноземної мови
2.2. Класифікація міжпредметних зв’язків
Розділ III. Методичні шляхи здійснення міжпредметних
зв’язків
Висновки
Використана література
Сучасне
суспільство висуває низку вимог до людини для того, щоб індивід міг почуватися
комфортно в суспільстві, він повинен володіти певними знаннями у сфері
загальноосвітніх предметів, знати усталені правила поведінки й коригувати їх
відповідно до ситуації, вміти використовувати інформаційне середовище для
вирішення завдань, вміти переносити навички і уміння, здобуті в одній сфері в
іншу. Необхідність рішення нестандартних наукових кадрів і технологічних
завдань робить особливо актуальними такі риси людини, як оперативність і
евристичність мислення, волю й уяву, самостійність і ваша сміливість рішень,
цілеспрямованість, ініціативність тощо. Ці якості не з'являються у структурі
особистості власними силами, їх слід цілеспрямовано формувати. Вирішенню може у
певній мірі допомогти вивчення іноземних мов. Вивчаючи цей предмет у
шкільництві, ми ставимо за мету отримання учнями лише лінгвістичних умінь і
навиків. Зважаючи на те, що більшості учнів молодшого й середнього шкільного
віку іноземна мова як предмет не настільки цікавий, щоб привернути їхню увагу.
З іншого боку, в шкільному віці прагнення дізнатися якнайбільше про світ,
зазвичай, яскраво виражено. Іноземна мова має унікальні можливості не залишати
байдужим жодного учня.
Тому
іноземна мова, як жодний інший навчальний предмет,є відкритим для використання змісту з різних галузей знань,
інших навчальних предметів. У цьому я бачу актуальність мого
дослідження. Навчання іноземної мови у
середній школі вивчається в
нерозривному зв'язку з іншими предметами, без ломки існуючої педагогічної
системи та педагогічного процесу.
Отже, об'єктом дослідження є
цілісний педагогічний процес. Але, попри це, питання міжпредметних зв'язків
слабо відпрацьовані у комунікативній методиці навчання цього предмета (почасти
досліджувалися зв'язки із рідною мовою). Краще в цьому плані справи для шкіл з
поглибленим вивченням іноземних мов.
Тому предметом мого
дослідження є безпосередньо існуючі міжпредметні зв'язки. Тим часом значення
вищезгаданого підходу зростає: при сучасній тенденції до синтезу і інтеграції
наукових знань - це з шляхів інтегрування шкільної освіти, що є основою
відновлення і вдосконалення її змісту в принциповому плані.
Отже, мета нашого
дослідження - простежити наскільки ефективна передача учням чужомовної культури,
наскільки це сприяє підвищенню ефективності навчання іноземної мови, і навіть
розвиток і удосконалення комунікативної і соціокультурної компетенції учнів,
розширення змістовної основи навчання мови. У цьому перед вчителем стоїть завдання: утворення
єдиної системи процесу творення, побудованої на інтегрованій основі, де мають
бути розроблені як принципи цілісного підходу до змісту освіти, так й
особистісноорієнтовані організації процесу творення, спрямованих на розвиток
дитини. Звідси виникає пошук шляхів створення моделі освітнього закладу нового
типу на принциповій основі, яка передбачає: створення умов розвитку та
самореалізації дитини; оптимальне функціонування механізму розвитку освітньої
системи, і навіть - вивчити оптимальні умови реалізації міжпредметних зв'язків,
іноземних мов з іншими предметами;
розглянути найефективніші шляхи передачі учням чужомовної культури; розвинути у
школярів комунікативні навички шляхом упровадження в цілісний педагогічний
процес міжпредметних зв'язків; підвищити загальноосвітній, загальнокультурний
потенціал школи. Питання становлення міжпредметних зв'язків ми розглядатимемо
на матеріалі німецької мови.
Проаналізовано систему вивчення іноземних мов
із часів глибокої давнини. Досліджено історію методики навчання іноземних мов,
яка завжди була орієнтована на пошуки найбільш раціонального методу навчання.
Показано позитивні та негативні сторони методів навчання, які за певних умов
мають свою об'єктивну цінність. Інформація про вивчення іноземних мов дійшла до
нас із часів глибокої давнини. Ще в епоху розквіту культури в Стародавніх
Єгипті, Греції, Римі іноземні мови мали практичне та загальноосвітнє значення
завдяки жвавим торговельним і культурним зв'язкам між цими країнами. Роль
іноземних мов не слабшала і в період Середньовіччя, про що свідчать пам'ятки
того часу та лексичні запозичення, відображені у словниках західноєвропейських
мов.
Історія методики навчання
іноземних мов завжди була зорієнтована на пошуки найбільш раціонального методу
навчання і застосування найпрогресивніших технологій.
Знання іноземної мови є важливим для формування високого
рівня плюралізму та одержання престижної роботи. Сьогодні, саме низький рівень
мовної підготовки спеціалістів знижує їхню конкурентоспроможність та
мобільність на світовому ринку праці.
Все характеризує ту суспільну проблему, яка
породжує нагальну необхідність у виборі підходу до навчання іноземних мов, який
допоміг би розв’язати ті завдання, які ставить сьогодення. Одним з таких
підходів є міжпредметний підхід, засобом
здійснення якого є реалізація міжпредметних зв’язків при викладанні іноземних
мов. Даний підхід вартий уваги, бо він відповідає загально дидактичному та
загально методичному принципу доступності, що вимагає рівномірного розподілу
матеріалу під час усього періоду навчання. Він сприяє швидкій адаптації у
ситуації зміни професії чи сфери її
діяльності в межах однієї спеціальності. Вивчення іноземної мови, яка пов’язана
з типовим спілкуванням для багатьох сфер
діяльності, підвищує мотивацію та пізнавальну активність учня.
Методисти-практики, Н. Волкова,
І. Підласий, під міжпредметними зв'язками розуміють включення в
урок завдань з матеріалу інших предметів, що мають допоміжне
значення для вивчення теми [1, с. 11]. Це окремі короткочасні
моменти уроків, які сприяють глибшому сприйманню та осмисленню якогось
конкретного поняття. Для більшої ефективності та зацікавленості
учнів на уроці слід дотримуватися деяких умов при доборі завдань, а
саме: завдання повинні вводитися у навчальний процес систематично; завдання
повинні активізувати творчу діяльність учнів; завдання повинні бути доступними
для учнів даного класу. Отже, при систематичній роботі на уроці знання
набувають системності, уміння стають узагальненими та комплексними.
Проблема міжпредметних зв’язків цікавила педагогів
в далекому минулому. Прогресивні педагоги – Я. А. Коменський, К.Д. Ушинський, Н. К. Крупська – підкреслювали
необхідність взаємозв'язків між навчальними предметами для відображення
цілісної картини природи «в голові учня», для створення істинної системи знань
і правильного світорозуміння.
Використовуючи різні типи завдань на уроці,
можна істотно вплинути на розвиток творчих здібностей учнів у процесі вивчення
іноземної мови.Реалізація міжпредметних зв'язків сприяє
більшій науковій організації навчально-виховного процесу і є стимулюючим
фактором навчання іноземної мови. Як відомо, якість навчання, у тому числі й
іноземної мови, залежить від того, наскільки воно мотивовано в очах учнів.
Зараз у навчальних закладах України метою навчання даного предмету є
забезпечення практичним володінням іноземною мовою.
Викладання німецької мови в загальноосвітніх навчальних закладах
передбачає врахування міжпредметних зв’язків, формування цілісної системи знань
і уявлень про іноземну мову як вид необхідного
і скарбницю гуманістичних цінностей, розвиток особистості учня як
суб’єкта активної розумової діяльності, а також формування духовного світу.
Вивчення німецької мови у
загальноосвітніх навчальних закладах сприяє не тільки прилученню учнів до
удосконалення мовленнєвої компетенції, а й формуванню комунікативної
компетентності.
Навчання професійному мовленнєвому
спілкуванню на міжпредметній основі дозволяє виявити потенційні можливості
учнів, навчити їх підкріпляти тему бесіди фактами як дисциплін з профілю
майбутньої спеціальності, так і суміжних дисциплін, а також знання з особистого
досвіду.
Реалізація міжпредметних зв’язків сприяє більш науковій організації, навчально-виховному
процесу і є стимулюючим фактором навчання іноземної мови. Як відомо, якість
навчання, у тому числі й німецької мови, залежить від того, наскільки воно
мотивовано в очах учнів. Реалізація ж міжпредметних зв’язків як ніщо інше
забезпечує мотивацію навчальної діяльності.
Актуальність
міжпредметних зв’язків у шкільному навчанні очевидна. Вона обумовлена сучасним
рівнем розвитку науки, на якому яскраво виражена інтеграція суспільних,
природничих і технічних знань. Інтеграція наукових знань, у свою чергу, висуває
нові вимоги до фахівців. Зростає роль знань людини в області суміжні зі
спеціальністю наук і умінь комплексно застосовувати їх при вирішенні різних
завдань.
Проблема міжпредметних зв'язків має давню
історію: вона виникла тоді, коли зміст
середньої освіти набрав предметної структури, за якої вивченню основ кожної фундаментальної науки стала відводитися
самостійна навчальна дисципліна. Кожна з цих дисциплін є певним
комплексом дидактично опрацьованих наукових положень, які становлять певну систему знань, що має структуру відповідної науки.
Мета використання суміжних предметів під час вивчення іноземної мови залежить від
змісту і обсягу міжпредметного
матеріалу, ступеня спорідненості навчальних дисциплін чи функціонування
мовних одиниць. Найчастіше ці зв’язки використовуються для поповнення та
поглиблення знань про мову, вдосконалення мовленнєвих умінь та навичок;
порівняння і зіставлення споріднених або відмінних мовних фактів, явищ; для
розширення ерудиції учнів, введення нових відомостей про мову чи інші галузі
людських знань.
Для того, щоб навчання
іноземних мов у середніх навчальних закладах було ефективним і відповідало
сучасним вимогам, майбутній учитель має добре оволодіти теоретичним курсом
“Методика навчання іноземної мови”, який повинен посідати провідне місце в
системі професійної підготовки фахівця.
Методика навчання іноземних мов - це наука, яка вивчає цілі, зміст,
методи і засоби навчання, а також способи навчання і виховання на матеріалі
іноземної мови. Об'єктом методики викладання іноземних мов є навчання, а її
предметом - метод навчання. Між об'єктом і предметом існує двосторонній
зв'язок.
Методика як наука дуже чутлива до нових виникаючих лінгвістичних теорій.
Так, за останні десятиліття стали використовуватися такі нові мовні теорії:
теорія словотворення, що стала підставою для включення відповідної теми в
шкільний курс; теорія типів тексту вже міцно увійшла в методику твору та
шкільну практику; все глибше проникає в методику синтаксис цілого тексту і
зв'язків усередині компонента тексту (ССЦ); робляться спроби застосувати в
методиці теорію актуального членування речення, фонемну теорію орфографії.
Міжпредметні зв'язки є,
перш за все, опорою, фундаментом для повноцінного сприйняття і розуміння нових
знань, формування навичок і розвитку умінь; по-друге, вони дозволяють
узагальнювати і систематизувати наявний мовний і мовленнєвий досвід і,
по-третє, забезпечують повноту знань. Міжпредметні (зовнішні) зв'язки
характеризують логічний зв'язок різних дисциплін, наступність знань, а також і
те, наскільки спеціальні дисципліни базуються на даних точних наук. Ці зв'язки
мають властивості всезагальності, їх дія розповсюджується на всі навчальні
дисципліни, і вивчення кожної теми може мати ті чи інші форми зв'язку з іншими
предметами.
Таким чином, проблема
міжпредметних зв'язків дуже актуальна, бо взаємний зв'язок предметів витікає із
завдань комплексного підходу до навчання та виховання, тобто тісної єдності
професійного, ідейного, трудового і морального виховання. Міжпредметні зв'язки
у певних межах враховують спільне між предметами як за змістом, так і в
навчально-виховному процесі.
Функції міжпредметних
зв’язків діляться на:
Навчальні – націлені на
формування цілісної системи знань учня. Опора на вдосконалення змісту освіти в
школі, на комплексне використання в навчанні міжпредметних зв’язків є одним з
критеріїв відбору та координації навчального матеріалу в програмах суміжних
предметів.
Виховні – підвищення
освітнього рівня навчання за допомогою міжпредметних зв’язків посилює його
виховні функції.
Розвиваючі – впливають на
розвиток самостійності, пізнавальної активності та інтересів учня.
Сукупність функцій даного підходу реалізується
в процесі навчання тоді, коли вчитель здійснює все різноманіття їх видів. Види міжпредметних зв'язків діляться на
групи, виходячи з основних компонентів процесу навчання (змісту, методів, форм
організації): змістовно-інформаційні та організаційно-методичні[3, с.25].
Змістовно-інформаційні - діляться за складом наукових знань, відображених в
програмах іноземних курсів, на фактичні, понятійні, теоретичні, філософські. Використання
міжпредметних зв'язків - одна з найбільш складних методичних завдань вчителя
іноземної мови. Вона вимагає знань змісту програм і підручників з інших
предметів. Реалізація міжпредметних зв'язків у практиці навчання передбачає
співробітництво вчителя з вчителями хімії, фізики, відвідування відкритих
уроків, спільного планування уроків і т.д. Вчитель іноземної мови з урахуванням
загальношкільного плану навчально-методичної роботи розробляє індивідуальний
план реалізації вибраного підходу у курсі іноземної мови. Методика творчої
роботи вчителя включає ряд етапів:
1) вивчення розділу
"Міжпредметні зв'язки" з кожного курсу і опорних тем з програм і
підручників інших предметів, читання
додаткової науково - популярної та
методичної літератури;
2) поурочне планування
міжпредметних зв'язків з використанням курсових і тематичних планів;
3) розробка засобів і
методичних прийомів реалізації міжпредметних зв'язків на конкретних уроках;
4) розробка методики підготовки
і проведення комплексних форм організації навчання;
5) розробка прийомів
контролю і оцінки результатів здійснення міжпредметних зв'язків у навчанні.
Систематичне
використання міжпредметних зв'язків створює можливості широкого користування
дидактичними матеріалами та засобами наочності (підручниками, таблицями,
картами, кінофільмами), які належать до одного навчального предмета, при
вивченні інших дисциплін. В організації навчання виникає потреба в комплексних
формах – узагальнюючих уроках, семінарах, екскурсіях, конференціях, що мають міжпредметний
зміст. Такі форми вимагають координації діяльності вчителів, взаємовідвідування
уроків, вивчення навчальних програм з родинними предметами.
Вважаю, що класифікація
такого складного системного об’єкта, яким виступають між предметні зв’язки, не
можна носити лінійний характер. Не випадково дослідники відходять від виділення
окремих видів між предметних зв’язків і звертаються до більш стійких одиниць аналізу
– форми, типу, рівня.
Вибудовуючи
модель класифікації міжпредметних зв’язків необхідно спиратися на три системні
підстави: інформаційна структура навчального предмета, морфологічна структура
навчальної діяльності, організаційно-методичні елементи процесу навчання.
Розгляд даної теми з позицій цілісності навчання показує, що вони функціонують
на рівні трьох взаємозв’язаних типів: 1)
змістовно-інформаційних;
2)
операційно-діяльнісних;
3)
організаційно-методичних.
Торкаючись питання
загальнонавчальних умінь, ми, слідом за С.К.Фоломкіной, першорядне значення
надаємо тим з них, які спрямовані на вилучення інформації з тексту і
характеризують читання як інформативний процес. Це, наприклад, уміння членувати
текст на смислові частини і виділяти в кожній з них головну інформацію, розмежовувати
основну і деталізувати інформацію. Ці та інші уміння лежать в основі формування
специфічних міжпредметних умінь, таких, як уміння проникнути в специфіку
національно-культурних понять, характерних для даної іноземної мови; вміння
розуміти країнознавчий коментар; вміння встановлювати причинно-наслідкові
зв'язки між фактами історії, географії, літератури при читанні іншомовних
текстів; уміння застосовувати знання, отримані при читанні текстів іноземною
мовою, на заняттях з інших предметів та під час позаурочної діяльності. У
зв'язку з розвитком загальнонавчальних і специфічних міжпредметних умінь
доречно визначити і способи їх формування, до яких, серед інших, можна віднести
і такі прийоми, як актуалізація, порівняння та систематизація. Оволодіння цими
прийомами дозволить учням встановлювати і здійснювати взаємозв'язки іноземної
мови з іншими предметами.
Здійснення міжпредметних
зв’язків на практиці викликає чимало труднощів: як організувати пізнавальну
діяльність учнів, щоб вони хотіли і вміли встановлювати зв’язки між різними
навчальними предметами, як викликати їх пізнавальний інтерес до світоглядних
предметів у досягненні виховного ефекту навчання?
Іноземна мова, як ніяка інша дисципліна,
відкрита для численних міжпредметних зв’язків, для використання інформації з
інших галузей знань.
На мій погляд, реалізація міжпредметних
зв’язків при викладанні іноземних мов носить ще до деякої міри епізодичний
характер. Це пояснюється, насамперед, відсутністю скоординованості між
навчальними програмами з іноземної мови та інших загальних дисциплін, що
унеможливлює свідоме перенесення учнями набутих знань у сферу іноземної мови. У
сучасній педагогіці значення міжпредметних зв’язків збільшується. Вони сприяють
раціоналізації навчального процесу. Адже у світлі сучасних тенденцій до синтезу
та інтеграції наукових знань саме міжпредметні зв’язки є одним з шляхів
інтегрування освіти, засобом підвищення загальноосвітнього, загальнокультурного
потенціалу наукового складу.
У процесі такої роботи вони вчаться
застосовувати знання мови у житті. Так, наприклад, можна встановити зв'язок
з іноземної мови, у нашому випадку – німецької, з історією, англійською
мовою, географією, зарубіжною літературою тощо. Оскільки змістом даного
предмету часто стає історія та культура країни, мова якої вивчається реалізація
зв’язку цих дисциплін проводиться доволі таки успішно.
Реалізація міжпредметних зв’язків на мій погляд,
дуже тісно, я б сказала, нерозривно пов’язана з загальною мотивацією навчальної
діяльності на заняттях іноземної мови.
Здійснюючи міжпредметні зв'язки, добираю лише
ті зразки музики, графіки та живопису, які допоможуть учням повніше сприймати й
свідоміше засвоїти найважливіше.
При викладанні базового етапу німецької мови
можна знайти навіть і ширші і різноманітніші можливості ефективного
застосування міжпредметних зв’язків.
Один з таких моментів розкривається тоді,
коли є можливість використання на занятті комп’ютерів і тих можливостей, які вони
відкривають. Виконання завдань з німецької мови, використовуючи новітні
технології реалізує взаємозв’язок між
предметами. Навчання з використанням сучасних інноваційних технологій якісно
перевищує класичну освіту. Воно інтегрує процеси, які не можна об'єднати в
межах класичної освіти: навчання, працевлаштування, планування кар'єри,
безперервну освіту.
Останнім часом досить активно розробляється
методика використання комп'ютерних програм, які набувають сьогодні все більшого
застосування. комп'ютерні програми відкривають широкі можливості для
удосконалення процесу навчання іноземної мови. Застосування на уроках німецької
мови комп'ютерних програм – це досить ефективний і доцільний засіб у навчанні, спрямований
на розвиток комунікативних здібностей учнів. Крім цього, використання
комп'ютерних технологій дає змогу
підвищити індивідуалізацію навчальної діяльності учнів, а також застосувати
міжпредметні зв'язки з допомогою комп'ютерних програм.
В умовах реформування освіти мають
змінюватися також і підходи до вивчення іноземної мови. Інновації у сучасному
житті ставлять перед вчителем нові вимоги. Метою є пошуки покращення якості
викладання іноземної мови і ефективне застосування міжпредметних зв’язків.
Підхід, який розглядається в даній роботі приводить
в дію всі стимули пізнавального інтересу, пов’язані з навчальною діяльністю:
вносить проблемність, елементи дослідження і творчості, урізноманітнює форми
самостійної роботи, спонукає до оволодіння новими вміннями. Перетворюючи методи
навчання, міжпредметні зв’язки впливають на зміну і його організаційних форм.
Виникає потреба у колективних формах організації навчальної роботи, які
найкращим чином забезпечують вирішення між- предметних проблем, створюючи умови
для прояву знань та інтересів учнів з інших предметів.
Застосування предметних знань з географії,
біології, літератури, історії, художньої культури, те що неможливо оминути на
заняттях німецької мови. Не кажучи вже про рідну мову, що виражається у зіставленні
та порівняльній характеристиці фактів і явищ рідної та іноземної мов.
Зіставлення споріднених і порівняння відмінних мовних явищ в різних мовах
допомагають глибше осмислити закони розвитку мови, і відповідно, у вивченні в
загальному самих предметів, кращого розуміння структури і як рідної так і
іноземної мов.
Зіставний зв'язок можна використовувати під
час вивчення різних розділів мови: лексики, фонетики, словотвору, морфології,
синтаксису.
Найчастіше міжпредметні зв’язки
встановлюються під час вивчення нового матеріалу, зокрема при з’ясуванні
теоретичних питань у формі розповіді або невеличких коментарів у формі бесіди;
виконанні вправ лексичного, етимологічного, стилістичного характеру або
самостійних завдань з розвитку зв’язного мовлення; складанні невеличких
доповідей учнів на теми мовознавчого, історичного, літературного характеру тощо.
З власного досвіду знаю, що доцільно
використовувати даний метод при вивченні географічного положення Німеччини або
України. Учні вивчають новий матеріал, а також пригадують уже вивчене з
географії. Особливо школярам подобається поєднання німецької мови і музичного
мистецтва, а також і літератури. Ці предмети допомагають розвивати творчу
особистість і одночасно збагачують знання з іноземної мови.
Вивчаючи країни Німеччини, учні не тільки
пізнають важливі та цікаві факти з історії та літератури, але й запам’ятовують
місце розташування їх на карті світу, їх столиці та великі міста, знайомляться
з їх емблемами та традиціями. Часто в практику включається і
порівняльний аналіз традицій і звичаїв країни, мова якої вивчається з
традиціями своєї країни, що дозволяє знайти схожість та відмінність між
представниками різних культур, а також сприяє розвитку почуття патріотизму.
Крім цього, на уроці німецької мови можливо
встановити зв'язок з англійською мовою, бо більшість шкіл вивчають дві іноземні
мови (у нашій школі намагаємось часто використовувати дану роботу); тому деякі
елементи англійської мови дуже доречно використовувати при вивченні
лексико-граматичних тем. При поясненні граматичної теми „ Die Modalverben“ ми застосовуємо
порівняння модальних дієслів з англійської мови, за допомогою чого учні не
звернуть увагу на міжмовну інтерференцію, а навпаки, відчують впевненість у
своїх знаннях.
Міжнародна лексика дуже добре допомагає
розвитку мовленнєвої догадки. В українській мові багато запозичених слів із
різних мов, у тому числі з німецької. Не знаючи чужої мови
можна без проблем перекласти українською слова «Student»,
«malen», «spazieren». Крім
того легко запам’ятати їх вимову і значення іноземною мовою. Завдання на
співвідношення іноземною з його українським еквівалентом можуть сприяти не тільки
більш глибокому оволодінню словниковим запасом німецької та української мов,
але й збудження зацікавленості учнів до іноземної мови
Використовуючи текстовий матеріал, на якому
вивчається іноземна мова, я переконана, що він повинен містити потрібну й
корисну інформацію, що доповнює матеріал інших предметів. Чим більше шкільних
предметів ми використаємо для взаємозв’язку з іноземною мовою, тим розширеним
буде лексичний запас учнів[4, с.27 ]. Міжпредметні зв'язки мають у цьому плані
дійсно невичерпні можливості, оскільки використання знань із суміжних
предметів, опора на розумові та практичні вміння учнів, сформовані під час
вивчення різних дисциплін, значно полегшують засвоєння навчального матеріалу.
Застосування міжпредметних зв’язків на уроках
іноземної мови сприяє інтегрованому навчанню, яке реалізується у формі інтегрованих
уроків. Серед вище згаданих форм
навчання особливе місце займає поєднання мови з історією, географією,
літературою, художньою культурою. Вихід за межі власне мовних фактів, залучення
до вивчення мови, матеріалу інших предметів, що становить сутність
інтегрованого навчання, сприяє поглибленню знань учнів, розширює їхній
світогляд, розвиває ерудицію та мовленнєву культуру.
Вважаю,
що без ігрових вправ не буде цікавого уроку, учням буде нудно і неохоче
виконувати різні вправи, якщо їх чимось не зацікавлювати. Учні люблять уроки
німецької мови , напевне тому, що жоден урок не залишається поза увагою
різноманітних ігор.
І
тому, коли в нашій школі почали впроваджувати методи критичного мислення через
читання і письмо, я вирішила спробувати їх використовувати на
уроках німецької мови, адже вони також урізноманітнюють урок, роблять його інтерактивним, цікавим і захоплюючим.
Слово
«інтерактив» прийшло до нас з
англійської мови. Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації
пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити
комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність,
інтелектуальну спроможність. Організація
інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання
рольових ігор , спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та
відповідної ситуації. Освітня технологія
інтерактивного навчання в процесі навчання дитини – це сукупність
різноманітних педагогічних прийомів, які спонукають учнів до дослідницької
творчої активності, створюють умови для усвідомлення ними матеріалу,
узагальнення одержаних знань[1, С. 59]. Ця технологія готує дітей нового
покоління, які вміють спілкуватися, слухати та чути інших, міркувати. В її
основу покладено ідеї творчої співпраці вчителя та учнів. При запровадженні
цієї технології знання засвоюються краще, адже інтерактивні методики
розраховані не на запам’ятовування, а на вдумливий, творчий процес пізнання
світу, на постановку проблеми та пошук шляхів її вирішення.
Учням подобається створювати гронування. Наприклад, вивчаючи свята в Німеччині, ми
відразу знаходимо спільне і відмінне з українськими традиціями. Особливо учням
подобається писати сенкан. Досвід цієї роботи у них є завдяки навчальному
предмету - література. Наприклад:
Ukraine
schön, unabhängig
grenzt, entwickelt, ist
Ich liebe meine Ukraine.
Heimat
Heine
deutsche, berühmte
lebte, interessierte, schrieb
Heine war schwer krank.
Lуrike
Завдяки
даній роботі активно працюють учні і базуються нові досягнення - міжпредметні
вміння – це здатність учня встановлювати й засвоювати зв’язки в процесі
перенесення й узагальнення знань і вмінь з суміжних предметів.
Систематично
внесені до навчального пізнання міжпредметні зв’язки, позитивно змінюють широту
і діапазони застосування знань і умінь. Це сприяє розумовому розвитку школярів
і формуванню широких пізнавальних інтересів як одному з показників розвитку
особистості. У діяльності на основі даного підходу виникає стійка залежність:
широта пізнавальних інтересів, усвідомлення сприйняття міжпредметних
завдань,потреба в пізнанні цих зв’язків, творчий підхід, вміння мислити
системно, пізнавальна самостійність учня.
Міжпредметний характер
найчастіше носять уроки, узагальнюючі навчальний матеріал однієї або декількох
навчальних тем одного або різних предметів. Уроки з таки зв’язком можуть бути
ввідними або проводитися в процесі вивчення навчальної теми. Між предметні
зв’язки, здійснюючи в різних формах організації навчання та в позакласній
роботі, покликані не руйнувати, а зміцнювати предметну систему навчання.
Використання зв’язків між навчальними дисциплінами в їх різних видах показує,
як можна гнучко варіювати зміст і методи предметного навчання, зберігаючи при
цьому специфіку окремих навчальних
предметів. Між предметні зв’язки допомагають виділити загальні ідейні основи
науки в цілому.
Виявлення і подальше здійснення необхідних і
важливих для розкриття провідних положень навчальних тем міжпредметних зв’язків
дозволяє:
А) знизити ймовірність суб’єктивного підходу
у визначенні суміжності навчальних тем;
Б) зосередити увагу вчителів і учнів на
вузлових аспектах навчальних предметів, які грають важливу роль в розкритті
провідних ідей;
В) здійснювати поетапну організацію роботи
щодо встановлення між предметних зв’язків, постійно ускладнюючи пізнавальні
завдання, розширюючи поле дії творчої ініціативи та пізнавальної самодіяльності
школярів, застосовуючи все різноманіття дидактичних засобів для ефективного
здійснення багатосторонніх між предметних зв’язків;
Г) формувати пізнавальні інтереси учнів
засобами різних навчальних предметів в їх органічній єдності;
Д) здійснювати творчу співпрацю між вчителями
та учнями;
Е) вивчати найважливіші світоглядні проблеми
і питання сучасності засобами різних предметів і наук у зв’язку з життям.
У цьому знаходить своє вираження головна
лінія між предметних зв’язків. Однак ці зв’язки між окремими дисциплінами мають
свою специфіку, яка накладає відбиток на викладання. Реалізація між предметних
зв’язків сприяє систематизації, а отже, глибині і міцності знань, допомагає
дати учням цілісну картину світу. При цьому підвищується ефективність навчання
і виховання, отриманих на уроках з різних предметів.
Міжпредметні зв'язки є, перш за все, опорою, фундаментом для
повноцінного сприйняття і розуміння нових знань, формування навичок і розвитку
умінь; по-друге, вони дозволяють узагальнювати і систематизувати наявний мовний
і мовленнєвий досвід і, по-третє, забезпечують повноту знань. Міжпредметні
(зовнішні) зв'язки характеризують логічний зв'язок різних дисциплін,
наступність знань, а також і те, наскільки спеціальні дисципліни базуються на
даних точних науках. Ці зв'язки мають властивості всезагальності, їх дія
розповсюджується на всі навчальні дисципліни, і вивчення кожної теми може мати
ті чи інші форми зв'язку з іншими предметами.
Таким
чином, проблема міжпредметних зв’язків дуже актуальна, бо взаємний зв'язок
предметів витікає із завдань комплексного підходу до навчання та виховання,
тобто тісної єдності професійного, ідейного, трудового і морального виховання.
Міжпредметні зв’язки у певних межах враховують спільне між предметами як за
змістом, так і в навчально-виховному процесі.
Посилюючи реалізацію міжпредметних зв’язків,
ми можемо більш точно визначити роль наших предметів в майбутньому житті учнів.
Список використаної літератури
1.
Волкова Н. П.
Педагогіка: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.:
видавничий центр «Академія», 2001. – 576с.
2. Голіней Ольга. Міжпредметні звязки на уроках зарубіжної
літератури/ О. Голіней//Науково-методичний
посібник .Джерела. – 2001. - № 3-4.
- С.87-89.
3. Гур'єв А. І., Міжпредметні зв’язки в теорії та практиці сучасної освіти//Інноваційні
процеси в системі сучасної освіти. Матеріали Всеросс. Науково – практ.
конференції – Горно-Алтайськ, 1999 – 160с.
4. Іванцюк Т. І. Впровадження
міжпредметних проблемно-пізнавальних завдань на уроках англійської мови. / Т.
І. Іванцюк // Навчання іноземних мов у середніх навчальнихзакладах. – 2003. -
№3. – С.25-28.
5. Кульга Н.К. Використання
інноваційних технологій навчання - запорука успіху якісної підготовки фахівців/Н.
К. Кульга // Проблеми освіти. - 2000. - Вип. 22. – С.23.
6. Люта. А. В. Сучасні методи вивчення
іноземних мов/А. В. Люта//Іноземні мови у шкільництві. – 2005. - №3. – С12.
7.
Надольська Н. В. Сучасні
підходи щодо викладання іноземних мов/Н. В. Надольська // Іноземні мови. –
2000. - №1. – С.65-72.
8.
Сисоєв Л. В. Мова і культура
у пошуках нового напряму у викладанні іноземної мови/Л. В. Сисоєв // Іноземні
мови у шкільництві. - 2001. - №4. – С17-19.
9.
ТамбовкінаТ.Ю. Про патентування деяких
принципів побудови інтегрованого курсу/Т.Ю.Тамбовкіна// Іноземні мови у
шкільництві. – 1996. - №5. – С. 23-26.
10.
Гриньків М. І. Реалізація міжпредметних
зв’язків на уроках англійської мови/М. І. Гриньків. [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://lvivproflicej.com.ua/image/data/vukladachi/Grunkiv.doc
Немає коментарів:
Дописати коментар